Молитися я не втомлюся

За Україну і за вас.

Вам до землі я поклонюся,

Солдати, ви - це все для нас.

Спасибі, що ходжу до школи,

А не шукаю укриття.

Спасибі вам за спокій вдома,

Просто спасибі за життя!

Ще декілька років тому, неможливо було уявити, що нашу мирну, квітучу, гостинну землю, легко можна перетворити на театр бойових дій.

Ніщо не затьмарювало наші духмяні ночі, сніжні зими, веселі колядки і раптом: бойові втрати, залишені міста, поранені, біженці, переселенці, анексовані міста, воєнний стан і якесь дивне слово АТО.

Для миру, для благополуччя і процвітання України, а відповідно, для благополуччя і процвітання її мешканців, необхідно виховати у молодого покоління любов і повагу до минулого і теперішнього нашої країни.

І прийшов до школи гість. Свій! Наш! - майор, заступник командира військової частини №3479 з морально-психологічного забезпечення, учасник бойових дій, учасник АТО Кравцов Микола Анатолійович.

Серед безкінечності важливих справ Микола Анатолійович знайшов час поспілкуватися із нашою дітворою.

А як важливо і необхідно бачити, чути, потиснути руку такого Героя нашим дітлахам! А самим отримувати від нього нагороди?

Ми, батьки, це розуміємо і цінуємо! Адже такі заходи здатні сприяти формуванню патріотичних почуттів у наших дітей. В ньому наявні історичні паралелі, які здатні викликати гордість за минуле нашої Батьківщини, і спадкоємність традицій в теперішньому...

СЛАВА ГЕРОЯМ! УКРАЇНІ СЛАВА!