З метою  поглиблення знань молодого покоління про трагічні сторінки Голодомору 1932—1933 років та вшанування пам’яті жертв геноциду у СЗОШ № 1 було проведено такі заходи:

Урок пам’яті - 22 листопада (5-11 кл)

Інформаційна хвилинка «Живі у пам’яті народній» - 23 листопада (1-4 кл)

Перегляд відеофільму «Закляття безпам’ятства» - 23 листопада (9-11 кл)

Оформлено книжкову виставку в бібліотеці «Голод 1932-1933 років в Україні» - (19.11-26.11)

23 листопада члени волонтерського  загону «Діти миру» відвідали очевидця голодомору Баньковську Ольгу Феодосіївну, яка розповідає, що добре пам’ятає події 1932-1933 років. На той час вона проживала у Дніпропетровській області, Покровському районі, на хуторі Киричково.  Вона каже, що відбирали у людей «останнє», вирощене в полі і на городі. Це робили приїжджі люди разом з «добровольцями»-односельчанами. Приходили в будь-який час, не пред’являючи  ніякого документа. Зброї вони не мали. Люди старалися приховати якусь частину врожаю, але сховане знаходили і забирали. Крім продуктів харчування забирали і речі, навіть порожню діжку з-під квашених помідор, останню ряднину, якою вкривалися. Незважаючи на бідність, знаходилися люди, які ділилися останньою крихтою хліба. Це були сусіди Романці. Точно імена і дати їх народження Ольга Феодосіївна не пам’ятає Будучи дитиною, Ольга Феодосіївна, разом з своїми сестрами наче «мурашки» були в постійному пошуку їжі, їли все: молочай, калачики, цвіт акації. Згадує Ольга Феодосіївна і свою тітку, яка варила, на той час дуже смачний кисіль з цукрового буряка та бузини. Свідчить вона і про страшний випадок людоїдства. Сусіди з’їли своїх померлих дітей і одразу померли самі. Людей помирало багато, але старалися всіх похоронити по-християнськи, на кладовищі. В той же час, знесилена голодом, захворіла і  померла молодша сестра Ольги Феодосіївни.