Склавши всі валізи та попрощавшись з рідними, ми поїхали в далеку дорогу. Подорож обіцяла бути надзвичайно захоплюючою, тому що нашою метою було відвідування Європи. Всі чекали чогось незвичайного, незвіданого та загадкового.

На другий день зранку легким туманом, мрякою та морозцем  нас зустрічала сусідня країна Польща, а саме – місто Краків. Дорога виявилась нелегкою. Неймовірно втомлені, але шалено зацікавлені ми одразу пішли на прогулянку.

Краків – це місто художників та музикантів. Лише в’їхавши в це місто, ми зрозуміли, чому воно є фаворитом серед європейських туристів. Ми познайомилися з середньовічним Краковом – резиденцією польських монархів. Повірте, в ньому хочеться залишитися хоча б на мить … для того, щоб ще більше дізнатися про Ринкову площу, побачити Вавельський собор і Вавель – справжній Королівський замок! Замковий ансамбль Вавель – найважливіший символ Кракова. Звичайно ж з фортецею пов'язана велика кількість легенд. Найвідоміша з них про «Вавельський дракон» досі розповідається дітям всієї країни. Мова в ній йде про дракона, що мешкав в печері під фортецею і тримав в напрузі все місто.

Краків, завдяки музеям та культурним пам’яткам подарував нам чудові і незабутні емоції. Ми тепер з гордістю можемо розповідати про те, що побували у місті, де розпочинався життєвий  та релігійний шлях Іоанна Павла ІІ, де навчався у Академії Микола Копернік. Зробивши кілька групових знімків для історії, ми пішли на різдвяну ярмарку. Загалом, Краків видався нам дуже рідним і близьким. Місцеві жителі ввічливі і доброзичливі. Було приємно пізнавати в польській мові знайомі слова і розуміти сказане.

Захоплені побаченим, ми повернулися до автобуса і попрямували до готелю для тощо, щоб відпочити та набратися сил та енергії. Ми ще довго не могли оговтатись від кількості вражень.

Наступного ранку ми попрямували до столиці Чехії – Праги. Вона зустріла нас яскравим сонцем, скрипучим морозом та різдвяною атмосферою по-святковому вбраних вулиць.

Прага – це щось незвичайне. Містичне. Фантастичне. Навіть якщо у Ваc багата уява, і Ви постараєтеся уявити собі все те, що коли-небудь читали або чули про це місто, в реальності Злата Прага виявиться ще прекраснішою. Червона черепиця на дахах, вузькі вулички ... Мабуть, в Європі немає ще одного такого ж міста, в якому такий же величезний «старий центр».

Місто дуже сподобалось і запало в душу: красиві будівлі, замки, споруди. Архітектура надзвичайна. Люди привітні, уважні.

Прислухавшись до розмови між дітьми, я почула, що вони хотіли б залишитися у цьому місті, заблукати в лабіринтах маленьких старовинних вуличок, зануритися в атмосферу таємничості та казковості Старого міста. Ми пройшли «Королівським шляхом» Кракова та побачили місця, що входять до першого списку найцінніших пам’яток світової культурної спадщини.

Всім запам'яталася Староміська площа та Астрономічний годинник з небесною механікою на ратуші, де кожну годину симпатичний скелетик дзвонить у свій дзвіночок та у віконці з’являється процесія із дванадцяти апостолів, і звичайно ж – Карлів міст, що овіяний десятками легенд, переказів та історичних фактів. З обох боків мосту встановлені 30 скульптур. За легендами, три із них виконують бажання. Ми знайшли одну з них. Це – статуя Яна Непомуцького. Туристи натерли до блиску фігурку, до якої треба доторкнутися, тому знайти потрібне місце було  не складно. Ми всі з задоволенням загадували бажання з надією, що вони обов’язково збудуться.

На сотні років назад ми перенеслися в історію міста, яке вразило нас  своєю величністю, загадковістю, незвичайною красою та оздобленням.

По різдвяній Празі приємно гуляти, роздивлятися людей, будинки, пам’ятки, вітрини, нікуди не поспішати. Це надзвичайно красиве місто, особливо вночі. Ми завітали до місцевого ресторану, в якому куштували національні страви. Смакота! Радимо спробувати.

Прикрашена Прага, з величезною ялинкою на головній площі, перенесла нас в атмосферу казки і відчуття, що ти хоч на певний час став частинкою Європи.

Головна для багатьох туристів (і для нас зокрема)  різдвяна пам’ятка – це різдвяні базари, і вони роблять чималий внесок у створення такої святкової атмосфери. Діти з задоволенням купували сувеніри на згадку, фотографувались, гуляли по велетенському торгівельному центрі, я якому дійсно можна заблукати.

Повертаючись до нашого автобусу, і дорослі, і діти думали лише про одне: «Ми обов’язково повернемося сюди знову! Ми ще раз хочемо відчути вишуканість та загадковість Праги!»

А попереду нас чекала нова країна, нове місто. На нас чекала стародавня столиця Саксонії – Дрезден. Хоча місто зустріло нас не дуже привітно, через те що йшов сильний дощ, це не стало нам на заваді і не зіпсувало наших вражень.

Придбавши парасольки (які залишилися для нас як сувенір), ми попрямували на екскурсію. Місто, раніше відоме як "Флоренція на Ельбі", було знамените на всю Європу своєю чудовою архітектурою і художніми скарбами. Все змінилося в кінці Другої світової війни, коли вночі тринадцятого лютого 1945 бомби сил Великобританії і США обрушилися на місто. До ранку легендарне місто стало лише спогадом. Сьогодні Дрезден зазнає стрімку реконструкцію і знову є привабливим туристичним напрямком. У місті розташовано безліч прекрасних церков і палаців, а також багато музеїв світового класу.

Місто вразило своєю величністю та особливістю, по-німецьки суворою, стриманою архітектурою та оточенням. Оглядаючи визначні пам’ятки дрезденської архітектури, нас вразив потемнілий піщаник, з якого побудована більшість будинків. Це надає місту суворість та витонченість, адже кожна будівля – це жива історія.

Так, наприклад, Фрауенкірхе – найвідоміша споруда, яка після Другої Світової війна в 2005 році була повністю реконструйована. Про Дрезден можна говорити і говорити. Хочеться, щоб і ви побачили театральну площу з її знаменитою Дрезденською оперою в центрі, Цвінгер з його різноманітними колекціями.

Трішки замерзші, але радісні ми звичайно не могли пройти повз різдвяну ярмарку в Німеччині та не купити щось на згадку, поспілкуватись німецькою мовою. Ми з задоволенням смакували традиційні німецькі страви як смажені сосиски  з соусом карі та солодощі – яблука в шоколаді.

Спакувавши всі свої подарунки у валізи та поскладавши їх в автобус, нічним переїздом ми вирушили назад в   Україну. Автобус був комфортним та чистим, тож ми їхали із задоволенням, але зі смутком, що ця різдвяна пригода підходить до завершення. Вранці перетнули український кордон і попрямували до рідного міста. 

Звичайно, за кількістю вражень мало що зрівняється з подорожжю до різдвяної Європи. Вона незабутня і сповнена чарівності, як картинки з улюбленої дитячої казки. Міста одягнені у святкові вбрання, вулиці прикрашені тисячами гірлянд, звідусюди лунають веселі пісні, крутяться каруселі, на ринкових площах до пізньої ночі торгують сувенірами, у повітрі пахне корицею, ваніллю та глінтвейном… Хочеться насолоджуватися цією передсвятковою метушнею якомога довше! Ми стільки дізналися про світ, про людей цих країн, отримали можливість відчути дух різдвяної Європи. А скільки незабутніх вражень!.. Ми побували лише в Польщі, Чехії, Німеччині.  Але й до цих пір нас не залишають спогади про поїздку. За час поїздки учні ще більше здружилися, повеселилися, розширили свій світогляд та попрактикували німецьку мову.

25 грудня ми вже були вдома, ділилися своїми враженнями та показували фотознімки свого відпочинку. І хоч подорож була не такою довгою, як хотілося б, все ж пережиті моменти назавжди закарбувалися в нашій пам’яті.